На цю поїздку ми чекали настільки довго, що навіть уявити важко. Чекали, як ковтка свіжого повітря. Адже саме в мандрівках твориться магія спільних вражень.

Це була наша перша велика поїздка за дуже-дуже довгий час. Якщо раніше ми мандрували щонайменше раз на пару місяців, то через карантин усі наші мандрівки скасувалися більше ніж на рік. І навіть ця поїздка і процес її підготовки були дуже непростими.

У кожному мінусі може бути свій плюс. Оскільки прямих потягів Запоріжжя – Івано-Франківськ восени немає, нам довелося їхати через Львів. Тож один вечір ми провели у цьому казковому місті. І за один вечір ми витиснули програму-максимум! Площа Ринок, наповнена нічним бурхливим життям з вуличними музиками і яскравими вогнями. Ратуша, яка виглядає як верхівка казкової скелі. Урочистий проспект Свободи, по якому розливаються співи нічних музик. Велична Львівська опера, біля підніжжя якої хвилями підіймається кольоровий музичний фонтан. Почути вживу виконання ліричних пісень «Один в каное» на вулиці вечірнього Львова – що може бути більш зворушливим?

Під завершення вечора ми ще встигли зазирнути у «Дзигу» — одну з найстаріших і накультовіших львівських арт-кав’ярень. Де нам ще й пощастило почути джазові хіти у живому виконанні!

Здавалося, що ще більше? А можна! Наступного дня ми прокинулися о шостій, і пішли побачити інший Львів – ранковий. Малолюдний, свіжий, і прикрашений сонцем нового дня. Це було незабутньо!

Навіть я, хоча і був у Львові вже разів п’ятнадцять, був сповнений враженнями. Що тоді казати про учасниць поїздки, які були у Львові вперше!

До речі, ми дуже вдало стратегічно обрали місце для проживання. Яскравий і комфортний Pop Art Hostel, розташований прямо скраєчку площі Ринок, до того ж з дуже демократичними цінами. Що надзвичайно зручно для туриста, яких хоче гуляти до пізньої ночі. Щиро можу рекомендувати!

Львів вразив ще одним, новим/старим об’єктом. Перебудована привокзальна площа. Вона дійсно чудова! Охайні доріжки і зручні під’їзди громадського транспорту. Лавки під поки ще молодими деревами, де можна зручно розташуватись в очікуванні. Запоріжжю про таку красу можна поки тільки мріяти…

І саме з автовокзалу, розташованого поруч із залізничним, ми вирушили до Франківська. Кілька годин в автобусі також можна вважати маленькою екскурсією по Західній Україні. Краєвиди з вікна відкривалися надзвичайно мальовничі. Тим більше природа Прикарпаття і архітектура місцевих селищ дуже відрізняється від того, що ми бачимо вдома.

А далі нас вже зустріло місто, яке і я відкрив для себе вперше – самобутній Івано-Франківськ.

Якщо говорити про враження від міста в цілому, то перше, що особисто мені спадає на думку – це спокій. Після звичної метушні мегаполісів та туристичних центрів, Франківськ зачаровує своєю неквапливістю. Місто начебто все на релаксі. Насолоджується кожною секундою життя і не намагається його прискорити. Велика кількість пішохідних зон, величезних зелених парків та несподівано грандіозне рукотворне озеро, на березі якого так класно розслабитись і помріяти хоча б декілька хвилин.

Хоча є у Франику і свої річки бурхливого людського життя – відома франківська «стометрівка» (яка насправді тягнеться майже на півкілометра) і вдень, і особливо ввечері бурлить туристами і містянами, наповнюється вуличною музикою і вогнями кав’ярень.

Втім, архітектура і природа Івано-Франківська – це лише частина вражень від міста. Найголовніше, як і всюди – це люди, які там живуть.

Розпочали ми знайомство з фантастичної волонтерської спільноти «Дубль N». Невеличка, але дуже активна компанія молодих дівчат і хлопців творять у місті крутезні речі! Від воркшопів і тренінгів до арт-резиденцій і великих фестивалів! Ми слухали про їхні активності буквально з відкритими ротами ) А ще дівчата з «Дублю» провели для нас надцікаву екскурсію містом, під час якої розказали і про місцеве молодіжне життя.

«Дублянки», як вони себе називають, активно співпрацюють з місцевою молодіжною організацією «СТАН», яка стала наступною у наших відвідинах. Втім, «СТАН» вже давно переріс регіональний рівень, і реалізує масштабні загальнонаціональні ініціативи. Було дуже пізнавально зануритись у вивчення діяльності організації «вживу», в прямому і переносному сенсі доторкнутись до творчого процесу. А ще нам пощастило стати учасниками тест-драйву нової настільної гри з енергетичної та екологічної тематики, яку автори незабаром представлять на широкий загал.

Своєрідний «культурний шок» викликав франківський освітній простір «Невгамовні», який займається альтернативною освітою для дітей. Це місце, де діти не бояться оцінок, де розвиваються різнобічно і з практичною користю. Такі дисципліни, як фінансова грамотність або підприємництво, наприклад тут є повноцінними дисциплінами для вивчення. Дітей тут не змушують, а надихають навчатися, і це викликає щире захоплення!

Відвідуючи Франківськ, неможливо не відвідати знаменитий «Промприлад. Реновація». Це колишня величезна промислова будівля в центрі міста, яка перетворена на інноваційний центр, майданчик громадського і культурного активізму, творчості та підприємництва. Тут просто неймовірна кількість різних цікавинок, від розвиваючих центрів для дітей до майстерень для виробництва. Напівжартома казали, що у Запоріжжі таких локацій для «Промприладів» — десятки. Тільки чомусь у нас такого ніхто не робить. А було б круто!

Окремих кілька слів заслуговує наш хостел у Франківську. Називався він «Міф», і це був перший на моєму досвіді хостел, розташований у окремому величезному старовинному будинку, та ще й з власним подвір’ям! «Родзинкою» хостелу був майже такого ж поважного віку адміністратор, якого звали екзотичним для нас ім’ям Фрідріх. І рудий кіт, який успішно випрошував у нас їжу зі столу )

Бути зовсім поруч із Карпатами, і не подивитися на них хоча б трошки, було б зовсім неправильно! Тому ми в останній день, в компанії чудових дівчат з «Дублю», вирушили у Яремче. І це була просто фантастика! Виходиш з електрички, і прямо перед тобою у небо піднімаються могутні гори, вкриті зеленою ковдрою дерев! Красою гірського водоспаду можна було милуватися вічно! А смаколики у місцевій колоритній вареничній – це неймовірно смачно! І, звичайно, повітря. Чисте, напоєне хвоєю і водою гірське повітря. Тільки гості з промислового мегаполісу можуть оцінити, наскільки з цим пощастило місцевим мешканцям.

Відверто втомлені, але абсолютно щасливі ми поверталися додому. За неповних п’ять днів ми побували у трьох яскравих місцях України, побачили красу архітектури та природи, і познайомились з багатьма надихаючими людьми!

Через купу клопотів по приїзді тільки зараз руки дійшли написати про поїздку, але начебто всі спогади ще залишились у пам’яті. І зараз, коли на вулиці вже стало різко холодно, вони приємно зігрівають зсередини )

Дякуємо за гостинність і цікаву програму молодіжній організації «СТАН» та її керівнику Ярославу Мінкіну, всім суперовим дівчатам з «Дублю Н», надихаючим наставникам та дітям з «Невгамовних», і всім прекрасним людям, з якими ми зустрілися! Ці яскраві враження будуть жити з нами ще дуже довго!

І окрема від серця подяка усім людям, які зробили цю мандрівку можливою! Ви допомогли здійснити ще одну нашу мрію, нехай і ваші мрії обов’язково справджуються!

Микола КОЛОДЯЖНИЙ