Іноді ми ховаємо себе за маскою. Виходячи з дому, ми стаємо зовсім іншими людьми. Але що відбувається, коли ми повертаємося?
Домашнє насильство є проблемою, яку не прийнято обговорювати у суспільстві. Багато хто досі не розуміє, що це не є нормою. В умовах карантину ситуація погіршилась:
За перші півтора місяці карантину в Україні на гарячі лінії Фонду народонаселення ООН надійшло на 78% більше звернень, ніж до карантину. У травні 2020 року було зареєстровано на 69% більше кримінальних злочинів, пов’язаних з насильством в сім’ї, в порівнянні з відповідним періодом 2019 року.
Знаючи статистику, можна зрозуміти масштаб проблеми. Але чому ж деякі постраждалі часто мовчать про свій сумний досвід? Це можна пояснити такими причинами:
— стереотипи, такі як «б’є — значить любить»;
— звинувачення постраждалої особи в тому, що вона сама винна (віктімблеймінг). Нерідко можна побачити, як у відповідь на розповідь про насильство вдома, суспільство говорить: «бачила, кого вибирала!», «не винось сміття з хати», «це ваша особиста справа» та подібне.
Насильство – не особиста справа.
Якщо ви стали свідком домашнього насильства – не мовчіть! Телефонуйте на гарячу лінію протидії домашньому насильству за номерами: 0 (800) 500 335 або 116 123.
Надішліть це відео друзям та у спільні чати. Подбайте про власну безпеку та безпеку тих, хто вас оточує! Це важливо.
https://www.instagram.com/p/CM1a3fqptcl/
Підтримайте ініціативу запорізької молоді лайком, коментарем і репостом! Та підписуйтеся на наші сторінки, щоб першими побачити наступні відео.
#ПоколінняБезНасильства #NoViolenceGeneration